| Що буде, коли Землі не буде |
|
Что будет, когда Земли не будет |
| Уяви: таке ось диво,
Що Земля кудись поділась…
Очі – рогом: де Земля?
Чи у всесвіті гуля?
Де вона? – Ти подивись!
Зникла геть Земля кудись!
Моторошна новина!
З ніг збиває нас вона!
Ой, що буде?! Ой, що буде,
Як у нас Землі не буде?
Що ж то буде? – Любі діти,
Навіть важко уявити.
|
|
Ты представь такое дело,
Что ЗЕМЛЯ куда-то делась…
Вот была… и нет ЗЕМЛИ –
Ни вблизи и ни вдали…
Дело – сразу скажем – плохо
И грозит переполохом!
Это будет пострашней
Ураганов и смерчей!…
Ой, что будет!
Ой, что будет,
Если вдруг ЗЕМЛИ не будет!…
Будет страшная беда,
И не деться никуда! |
|
| Літакам – дурна робота,
Шаленіють в них пілоти.
ПриЗЕМЛЯтись треба, геть,
Та куди ж поділась твердь?!
А птахи? Тим взагалі
Не прожити без Землі…
Де мостити бідним гнізда?
Де шукати щось поїсти?
Ой, що буде?! Ой, що буде,
Як у нас Землі не буде?
А залишиться хіба
Порожнеча та журба. |
|
Завертелись самолеты…
Не поймут никак пилоты:
– ПриЗЕМЛЯться нам куда? –
Нет ЗЕМЛИ – беда! Беда!
В ужасе кружатся птицы.
Им уже и не летится,
Но куда ж им, бедным, сесть?
Да и что теперь им есть?
Ой, что будет! Ой, что будет,
Если вдруг ЗЕМЛИ не будет!…
Где земля, где небеса?
Ужас, а не чудеса!… |
|
| В будівництві – божевільня –
Розлетілись блоки вільно:
Дах, панелі, стелі, сходи –
Що за феномен природи?
В чому рити котлован?
І куди поставиш кран?
Та й фундамент де зведеш,
Як Землі ти не знайдеш?
Ой, що буде?! Ой, що буде,
Як у нас Землі не буде?
І замислитися впору:
Як нам жити без опори?
А іще ж – згадай, ага… −
Зникла вся твоя вага…
Хоч важка, а рідна все ж,
Ти тепер легкий – без меж.
І кружляєш у просторі –
Невагомість – справжнє горе…
Тато, мама і брати –
Де ж тепер усіх знайти?
Ой, що буде?! Ой, що буде,
Як у нас Землі не буде?
Жах! Таке, скажу вам, діти,
Моторошно уявити! |
|
Вот – строители… Успели
Приготовить лишь панели –
Разлетелся дом вдали –
Нет нигде ему ЗЕМЛИ!
В чем же вырыть котлован?
И на чем поставить кран?
Где фундамент – что за бред? –
Под него ЗЕМЛИ-то нет!…
Ой, что будет! Ой, что будет,
Если вдруг ЗЕМЛИ не будет!…
Будет страшный кавардак –
Не понять его никак!
Нет ЗЕМЛИ – и вдруг исчез,
«Улетучился» наш вес…
Хоть тяжелый, но родной,
Он тянул нас на покой,
И летаете по кругу –
Не приблизиться друг к другу:
Папа, мама, ты и брат –
Кто ж такому будет рад?!
Ой, что будет! Ой, что будет,
Если вдруг ЗЕМЛИ не будет!…
Будет кавардак и муть –
Их представить даже жуть!… |
|
| Зникла десь Земля, і враз
Наче зупинився час.
Не зустрінеш ти світанок –
Той, що сповіщає ранок.
Не зрадієш ти і сонцю,
Що заглянуло в віконце.
І святковість дня нового
Не відчуєш радо знову.
Ой, що буде?! Ой, що буде,
Як у нас Землі не буде?
А не буде свят та буднів
І минулого з майбутнім. |
|
Нет ЗЕМЛИ – и время вот
«Заморозило» свой ход…
Не проснешься ты «чуть свет»
Повстречать ЗЕМНОЙ рассвет,
Ждать в прохладе предрассветной
Торжество рожденья света.
Не затихнешь, как когда-то,
Ты в восторге от заката!
Ой, что будет! Ой, что будет,
Если вдруг ЗЕМЛИ не будет!…
Будет лишь кромешный мрак,
Нескончаемый никак. |
|
| Без Землі нема природи
З краєвидами та вродой,
Дивних квітів візерунків,
Флори з фауной дарунків,
Гір, річок, озер, морів,
Хмар, туманів і дощів…
Ні стежинок, ні доріг,
Що манили за поріг.
Ой, що буде?! Ой, що буде,
Як у нас Землі не буде?
Порожнеча буде й тиша
Та суцільний морок лише!
Без Землі турботи зникли,
До яких усі ми звикли.
І нема земної втоми,
Що дає, як дар, покой нам.
Зникли друзі й вороги,
І проблеми, і борги…
Ні знайомих, ні сімей,
Ні кохання, ні дітей.
Ой, що буде?! Ой, що буде,
Як у нас Землі не буде
Взагалі ми всі забудем
Те, що все ж таки ми ЛЮДИ! |
|
Нет ЗЕМЛИ – и нет природы,
Нет дождей, снегов, погоды,
Нет деревьев, трав, кустов,
Ароматнейших цветов!..
Нет морей, озер и рек,
Где купался человек.
Нет тропинок, нет дорог,
Что манили «за порог».
Ой, что будет! Ой, что будет,
Если вдруг ЗЕМЛИ не будет!…
Будет ужас – как из сна:
Пустота и тишина!…
Нет ЗЕМЛИ – и нет забот,
Нет и дел «невпроворот»,
Нет усталости ЗЕМНОЙ,
Что дает, как дар, покой.
Нет врагов, чтоб их прощать,
Нет проблем, чтоб их решать,
Нет ни дружбы, ни друзей.
Нет любви – и нет детей!
Ой, что будет! Ой, что будет,
Если вдруг ЗЕМЛИ не будет!…
Ведь тогда мы позабудем
То, что все мы все же ЛЮДИ!… |
|
| Та навіщо ж на біду
Уявляти цю біду?!..
Поки є у нас вага,
Й по Землі ступа нога.
Є Земля, дощі, роса,
Є веселка й небеса,
Квіти, луки і ліси
Фантастичної краси.
Просто диво!
Просто диво,
До чого ж Земля красива!
Тож нехай така краса
На планеті не згаса!
|
|
Нет ЗЕМЛИ!? – Ну почему же
Нужно думать, что похуже?
Слава Богу, не исчез,
Наш ЗЕМНОЙ остался вес!
Есть ЗЕМЛЯ! Есть небеса!
Радуга, дожди, роса!
Есть природа! Есть цветы
Небывалой красоты!
Это диво!
Это диво –
До чего ж ЗЕМЛЯ красива!
Жизни радуйся, покуда
Есть у нас ЗЕМНОЕ чудо!!! |
|
автор Леонід Мельник, художник Максим Кириленко
|
