| Одеський дайджест |
|
На прохання керівництва університету проф. Л.Г. Мельником була прочитана лекція «Фундаментальні основи сталого розвитку» для викладачів і студентів вишу. На лекції, зокрема, були показані можливості запропонованого автором триалектичного підходу до аналізу процесів розвитку соціально-економічних систем. Цей метод передбачає урахування трьох системоформуючих начал: матеріально-енергетичного (рушійного), інформаційного (спрямовуючого) і синергетичного (об’єднуючого).
Окремо було порушено питання про перспективи розвитку країни. Було обґрунтовано висновок: Україна приречена на успіх, але лише за однієї умови, якщо зможе об’єднатися навколо свого МАЙБУТНЬОГО. Тоді у кожного регіону країни буде своя власна історія, але в усіх разом буде загальне об’єднувальне начало, спрямоване у майбутнє. В економіці воно повинне будуватися на використанні не окремих ресурсів, а цілісного відновлюваного синергетичного потенціалу території. В системному виробничому комплексі сектори господарювання (скажімо, рослинництво, тваринництво, бджільництво, лісогосподарювання, переробка, рекреація та ін..), використовуючи сили природи, повинні разом з тим підсилювати один одного. Саме так велись колись справи у Воздвиженському Трудовому Братстві, яке проіснувало майже півсторіччя (з початку 1880-х років до 1929 року) північніше Глухова (наразі територія Сумської області). За всю історію Братства тут не було жодного випадку неврожаю. Свою монографію про Братство «Сходження до Утопії, або Машина часу М.М. Неплюєва» Л.Г. Мельник подарував університету. «Локомотивами» переходу до стійкого розвитку у сучасній Україні повинні стати сектори: органічного землеробства, лісового й водного господарства, «зеленої» енергетики, рекреації, креативної (тобто творчої) економіки. Їхніми незаперечними перевагами є «заточенность» на відтворення природного середовища, постійне зниження ресурсомісткості виробництва, орієнтація на висококваліфікованих фахівців, розвиток малого й середнього бізнесу. «Важкі» (тобто матеріаломісткі та енергоємні) сектори, які орієнтуються на споживання невідновлюваних ресурсів (надр землі), повинні поступово, але неухильно заміщатися «легкими» (основу яких становитиме використання системних функцій природи й переробка інформації). Далі – авторський текст проф. Л.Г. Мельника. Для мене сюрпризом стало зустріти на лекції моїх вихованців: випускника СумДУ О.С. Гончаренка (зараз працює в Одеському національному політехнічному університеті) і багаторазову учасницю міжнародної конференції в СумДУ «Економіка для екології» Г. Варданян (працює в ОДЕКУ).
Ще один приємний сюрприз – оголошення в Одеському ДЕКУ. Виявляється, в Україні стали переробляти використані батарейки. Таке мені довелося зустріти тільки в Японії двадцять років тому. Вже встановлено 26 контейнерів для збору батарейок в школах Одеської та Миколаївської областей. Перша партія зібраних батарейок направлена на переробку до Франції. Починаючи з другої партії, зібрані батарейки планується переробляти вже на Львівському заводі «Аргентум». Ініціаторами і співвиконавцями проекту виступають аспірантка ОДЕКУ Ю.О. Котельникова і керівник регіонального центру розповсюдження екологічних знань Т.Г. Чорна. Об’ява у ОДЕКУ Я вдячний приймаючій стороні (насамперед зав. кафедрою менеджменту природоохоронної діяльності, д.е.н., В.Г. Ковальову та заст. зав. цієї ж кафедри к.е.н., доц. О.П. Павленко) за подаровану ними екскурсію по місту. Завдяки їй я зміг почути пару нових-старих одеських анекдотів від самого Л. Утьосова й довідатися в Дюка де Ришилье про перспективи України (йому зверху видніше).
Анекдоти від Утьосова:
– Скажіть, докторе, а після операції я зможу грати на скрипці? ***
– Ой! Я так хвилююсь за свою дружину!
Незабутньою крапкою в культурній програмі було відвідування Одеського театру опери й балету, що недавно відкрився після реставрації. Світова прем’єра балету «Крик» по роману А. Зинов’єва «Іди на Голгофу» мало кого залишила байдужим! Постановник спектаклю й головний його виконавець – провідний соліст Большого Театру з.а. РФ Андрій Меркур’єв. Основну думку спектаклю, очевидно, найкраще передає цитата з роману А. Зинов’єва, по якому поставлений балет: «Краще вмерти серед людей, ніж бути живим і здоровим на безлюдді. Але є стан ще страшніший: бути серед великої кількості людей, для яких тебе не існує. Цей стан можна зрівнятися лише зі станом всесильного Бога в суспільстві атеїстів…» Сцени з балету «Крик» Місто вже готове до пляжного сезону. І хоча собаки на набережній ще не зняли демісезонний одяг, відважні одеситки вже сміливо підставляють себе вітру й ще боязким променям сонця.
В Одесі є можливість провести унікальний експеримент,… а саме: в дощовий день «чекати у моря погоди». Очікування з моря погоди Одеса, як завжди, парадоксальна. У ній римська лазня легко поєднується з російською (схоже, в одному й тому ж місці…) та сімсот сортів вина можна продегустувати з однієї й тієї ж діжки…
Одеса з болем переживає трагедію 2 травня. Місто наче б притихло від болю. З вулиць зникли символи політичного протистояння. Суспільна трагедія може розірвати народ, а може його згуртувати, об’єднати. Колись Швейцарія пережила громадянську війну. Жертвами стали … 15 людей. Ця, можливо, для когось не вельми вражаюча цифра, викликала, проте, такий шок у країні, що на згадку був поставлений камінь із чорного граніту з написом «Ніколи більше!..» Дуже хотілося б, щоб одесити зробили (а головне, реалізували) саме такий висновок. Одеса завжди вміла посміхатися навіть у найбільш важкі періоди свого життя. Іноді це був сміх крізь сльози. Але саме він виявлявся рятувальним кругом, що дозволив вижити на бурхливих хвилях життя. От і сьогодні, коли чуєш діалоги одеситів, важко зрозуміти, чи то відлуння колишніх анекдотів, чи то на твоїх очах народжуються експромти, які обіцяють стати анекдотами у майбутньому. Принаймні, у нинішніх умовах навряд чи можна сумніватися у актуальності багатьох думок одеситів:
– Скажіть, будь ласка, по цій вулиці я дійду до оперного театру? ***
– Дядько, Ви знаєте, мене мобілізують до армії… ***
– Люба, якщо з військкомату будуть запитувати за мене, скажи, про всякий випадок, що я – у від’їзді. ***
– Де ти прагнеш служити? Багатомірність (як мінімум – об’ємність, своєрідні 3D) одеських анекдотів, насправді, – наслідок внутрішньої свободи одеситів. Хочеться вірити, що ця внутрішня свобода створює надійний імунітет, здатний захистити від зовнішньої агресії душі одеситів. Колись основному персонажу даних новин довелося телефонувати в Одесу. На запитання: «Це Одеса?» – він почув філософську відповідь: «Поки що так!» Хотілося б, щоб ця відповідь якомога довше залишалася незмінною… Принаймні, щоб її вистачило на наше життя… |
